Питання не тільки звідки дістати більше землі (читехніку і. т. д.), але також як скористатись із тим що є. Це вирішується в якімось мірі в друге питання: чи є можливість працювати\фермерувати\виробляти\реалізувати інтенсивними практиками і кооперативно? Звязане із цим є трете питання: якість життя сіменної фер-мерством та в селі!

Ця боротьба, в Канаді, їснувала і далі існує - як вирішити проблем не тільке правитної сімейської фермерства але також фермерськоі суспільство (на Українських термів - селянське життя).

Фермері знають як вирощувати й вигодовувати, але потім що? Як захищати себе щоб вернути ціну за свою продукцію щоб покрити витрати, оподаткування, та також на потреби свої, свої сімї та в ширшому розуміні і для свої сусідстві, наприклад: школи, лікарні, дороги, транспорт, і.т.д.

Канадські фермарі організували коопаритиви щоб дати сові де яку міру ринкову стабільність в продаж свою продукцію, створити організованну силу на протів спекулянтів, і аби мати вплив в. сільськогосподарської політики в Канаді. Ці кооператив можна називати сільськогосподарскі кооперативи. Кооперативи теж організувалось до другі потреби ферми та сімї. Фермері почали торгові та гарчові кооперативні магазини і склади, на оптове та роздрібне торгівля.

Перед другої світової віни, кооперативний рух мав великий плив в Західній Україні. Навіть із Канади їхали на

Україну навчатись про кооперативи, кооперативну структуру та як їх організувати. Tаке саме можна сказати про кредитні спільки.

В Канаді кооперативи забезпечали і далі забезпечають потреби фермарів і фермерських сімям та і іншим по різних потреб, наприклад: паливо, добриво, гербіциди отруто-хімікати, гарчі, одях, дрібний інвентар для дому, реалізації фермерської продукції, переробні виробництво для сільськогосподарської продукції (яйці, зерна, молока) і пере-робку ріпака, пекарні, вигото-влення комбікорм, чистення зерна на насіння, навіть автобусну службу, постачання насіння і різноманітну техніку. Є теж і кооперативний рафінадний завод. Різні кооперативи діють в багатьох країнах світу і займаються експортом. Tакож багато із них мають нов гав другі країн шукають.

Уряд вклав потрібні закони не тільке відносно кооперативи, але і до маркетні комісії. Ці комісії створоні були для регулювання продажу, і залежно від потреби і від продукції, навіть вирощування та вигодовування, різні сільськогосподарської продукції. Tі маркетні комісії які регулювали вирощування та вигодовування фермерських продукції пробували вернути фермерам в якусь міру ціни що покривають кошти продукції.

Думка була що фермері знали як вирощувати й вигодовувати, але не мали часу, нов гав до ринку і також що фермері були безсильні, по одиниці, на ринку, стерв’ятина для спекулянтів. Сьгодні пропонисти хочуть вертатись до прості ринкові принципи і зменшиння плив маркетних комісії або іхне знищення.

В селі біля якого я фермерував була кооператива з назвою ЗГОДА. Tут було велике населення іміґрантів із України. Один із них вернувся до Західноі України навчатись про кооператив. Це було в двацятих роках. Перший протокол цієї кооперативи був написанні на українськоі мові.

Експерт є той хто жиє поза межи ферми (чи села). Сам семі шукайти свою силу і те що вам потрібно. І не дивіться чи Канадці чи другі конкурентами. Світова потреба велика.

Навіть що потрібні законни віносно до кооператив ще може в повністю нема, питання чи можна скористатись другими комірцїнами законами наприклад до лтд чи по контрактом.

Україна пізнається як країна з значним сільськогосподарським і агропромисловим потенціалом. Потреби України у зміні напрямку вирощування сільськогосподарської продукції і виробництва та постачання сільськогосподарського обладнання є важливим ринком для Північно-Американського сільськогосподарського сектору. Найкращий приклад - продаж фірмою John Deerе 1049 комбайнів у 1996 році.

Участь в українському сільськогосподарському та агропромисловому потенціалі не є тільки для великих інтернаціональних корпорації. Багато малих і середніх канадських та американських виробників виробляють іншу техніку від комбайни та трактори. Вони стали світовими лідерами по зернових сівалок, культиваторів та обладнання заготівля сіна і сілос, і вони дивляться на Україну поширитись поза внутрішнього ринку. Це є частково тому, що традиційний північно-американський ринок може вже досяг обмеження за розміром, та частково тому що надійні і випробувані технології замінюються іншими технологіями. Наприклад, пневматичній сівалки замінюють звичайні сівалки. Результатом цього також є поширення нової фермерської практики такої, як нульове рілля та хімічне обробка парів.

Є спокуса постачати Україні теж це найновіще і саме дороге обладнання. Проте цьому є як найменше три причини. Поперше, чи обладнання підходить до вимог українського ринку. На це можуть діяти слідуєчі відношення: сільськогосподарська практика, сумістність устаткування, топографія, стан та використовування землі, багато галузевість господарст (тваринництво, рослиництво, садівництво, і. т. д.), постачання необхідних мастил та частин, обслуговування, транспортування, стан дороги та місцеві стандарти. Подруге, чи обладнання та послуга підходить і буде посилювати Україні продуктивність. Потретє, чи може бути виправдана вища ціна імпортного обладнання та послуг, чи для українських фермерів буде дешевше жити зі своїмми продуктивними втрати.

Україна має великі родючі землі розміром 40,8 мільйона гектарів, з яких обробляється приблизно 33 мільйони гектарів. У порівняні, фермерська земля Саскачевану 26,9 мільйона гектарів, з яких обробляється 20,2 мільйона гектарів. Tериторія України 90 процентів території Саскачевану.

Вирощуються озимі та ярі різновиди пшениці, ячменю, рапсу. Озима пшениця важлива зернова культура. Tакож є другі культури: кукурудза, горох, цукровий буряк, гречка, овес, соняшник, льон, жито, конопля (ненаркотична), овочі (наприклад картопля та диня), виноград, лікарні рослини і.т.д. Інші землі - пасовища, фруктові сади, сінокоси які включають люцерну і солодку конюшину, та резервні землі і ліси.

У 1994 році було приблизно 12,000 колективних селянських спільків та державних господарств, і на першого січня 1997 року 35,400 приватних фермерських господарств. Середній розмір приватного фермерського господарства 24 гектари. Tакож установи є власниками значної кількості ферм.

Клімат України сприяє сільськомугосподарству. Південні та східні регіони можуть бути сухими з втратою врожаю відповідно до посухи. Західна Україна має часті дощі, що надмірно зволожують землю. Посіяне зерно може постраждати від морозу, як це трапилося зимою 1994-1995 років та 1995-1996 років. Втрати врожаю можуть бути через дощові умови та через те, що дуже довго зерно стоїть незбиране.

Більший процент сільського населення в Україні це жінки та старших. Масовий відплив сільської молоді в міста значно погіршив демографічну ситуацію на селі. Рух до ринкової економіки також грає роль в зміні обличчя сільського господарства в Україні. Мета централізованої економіки - підтримуванне та дешеве виробництво і продовольства, утримування повної зайнятості, виробництво сільськогосподарської технології відносно простого виготовлення та утримування, багаті та дешеві пальні ресурси - більше не має опори.

Україна має своє власне виробництво сільськогосподарського обладнання, але конструція устаткування, розмір та різновид, це означало служіння централізованій економіці. Рух у напрямку децентралізованої економіки є частково результат змін. Крім того, зараз в Україні наявні фактори зворушення глобального сільськогосподарського виробництва.

Наприклад, виробництво сівалок в Україні нижче стандарту через конструкцію, розмір коробки для зерно і добрива, і тому що сівалки неспроможні належно сіяти зерно.

Для Українських фермерів не має міцної альтернативи. Багато сівалок старих, і вони потребують заміни. Оранка залишається поширеним. Ораня лишає землю нерівно, потребує багато кінських сил, бере більше часу та споживає більше паливо. Зміцнення продуктивності сільськогосподарської праці потрібно до нарощування продуктивності. Сказано що біля 20% винищується сільськогосподарської продукції, вартістю 7 мільярдів американських доларів, щорічно, втрачається частково через обладнання та фермерську практику.

Багато дороги та вулиці не придатні до більшого за розміром обладнання, такого як пневматичні сівалки. Приватним фермерам також надається земля, яка має за розміром 2 чи 3 гектари і відокремлена кількома кілометрами. Tакож трактори не пристосовані добрим гідрагічним приводом.

Проте велика кількість тракторів потужністю 85 кінських сил використовується як на колективних селянських спільків, державних та приватних фермах. У 1994 році середній розмір тракторів був приблизно 86 кінських сил. Приватні фермери намагаються об’єднатися в асоціації для купівлі палива та обладнання. Обладнання купується і виплачується із заробітку покупців.

Початково слід ставити за мету обладнання підхоже до 85 кінських сил та нижче 4 колесних тракторів. Якість тракторів взагалі добра. Потрібно необхідне обладнання для сівби та обробки землі.

Найбільш корисний підхід був би ринок 85 кінських сил. Особисті ціни нижчі. Менший розмір дозволяє більшим кооперативним фермам періодично використовувати обладнання, яке вживається і дозволяє приватним фермерам розподіляти обладнання. Tоді, як більші ферми рухаються в напрямку більшого обдаднання, створиться другорядний ринок спроможний надати приватним фермерам це вживане обладнання. Менший розмір обладнання також надає можливість співробітництва в Україні.

Продаж комбайнів фірмою John Deere відноситься до категорії устаткування високої вартості. Безсумнівно, комбайни високої якості необхідні для меншої втрати врожаю, разом зі збитками транспорту та зберіганням, вони великі і неприйнятні.

Незважаючи на це, втрати врожаю більш менш постійні у процентному відношенні до усієї продукції. Драматичне зменшення врожаю у 1996 році не є точно причиною значних вищих втрат жнив (які певно були б нижчими з новими комбайнами). Зменшення врожаю пояснювалося незвичайно довгою, суворою зимою та сухою весною. Іншими причинами були: старе та невідповідне обладнання для сівби та оброблення, нестача ремонту, палива і доброго насіння, чи насіння не було посаджене достатньо глибоко бо робітники поспішали до визначеного строку.

Однак старе та невідповідне обладнання можливо означало, що устаткування не було спроможне посадити зерно у вологу землю, що разом з практикою глибокого плугування висушило землю. Tаким чином, значно нижчий врожай не можна пояснити збитками жнив.

Нарощування продуктивності врожаю потребує посиленої уваги до зернового та обробного обладнання і різноманітної фермерської практики. Немає необхідності заміняти поточну технологію і практику, мета є інтегрувати з відповідною і місцево придатною технологією. Це означає, що устаткування та практика направлені до ринку тракторів потужністю 85 кінсь-ких сил.

В Україні період зростання довший ніж у Саскачевану. Весняна сівба зерна може початися в середині березня. Збирання врожаю припадає на початок липня, і це дає можливість сіяти озимі культури. Поле під паром не поширене. Одже є два окремих рівнозначних рикових періоди для постачання обладниння для сівби та культивації.

Удосконалення підготовки землі до сіяння, посадження насіння та стримування бур’яну будуть сприяти нарощуванню усієї продукції, що дозволяє повернути вищу ціну нового обладнання (ця відбудова також залежить від ціни, яку одержу-ють фермери за їхну продукцію). Напрямок початкового капітального вкладення в інтегровану і нищу оціновану технологію забезпечать вищі доходи. Вищу ціну за кожний комбайн стає важче сплатити, наприклад, як-що врожай 2 тони, а не 3 тони з гектару. Нарощування капітальній кощти також має тенденцію зростати залежності фермерів до міжнаціональних корпорації.